Управление сайтом

Опция "управление сайтом" в разработке. Скоро будет доступна

Вхід

Для входу в особистий кабінет введіть email і пароль, який Ви використовували при реєстрації.

Забули пароль?
ЩЕ НЕ ЗАРЕЄСТРОВАНІ?

Створіть особистий кабінет, робіть покупки і керуйте сайтом.

Реєстрація
РЕЄСТРАЦІЯ

Створіть особистий кабінет, робіть покупки і керуйте сайтом.

Напомнить пароль
Избранное

· Дифтерія: основні симптоми бактеріальної інфекції

Дифтерія: основні симптоми бактеріальної інфекції

12 Травня 2022
456
Наталья Холявицкая
12 Травня 2022
456
Наталья Холявицкая

В умовах війни ризики зараження небезпечними інфекційними захворюваннями зберігаються. Відповідно питання вакцинації є як ніколи актуальним. Одним із необхідних згідно Календаря вакцинації є щеплення проти дифтерії. Про небезпеку та перші прояви даного захворювання з'ясуємо далі детальніше. Ознайомитися з іншими матеріалом по здоров'я та медичною технікою можливо на медичній платформі ITMED.

Дифтерія – це патологічний стан, інфекційного генезу для якого характерне ураження переважно слизових оболонок горла та носа. Також для інфекції характерна сезонність - зима/весна.

Попри легкий шлях передачі інфекції від людини до людини, дифтерії легко запобігти вчасно проводячи вакцинацію. В протилежному випадку, при відсутності належного лікування розвиваються серйозні ураження нирок, нервової та серцево-судинної систем.

Основні причини дифтерії

Збудником дифтерії є бактерія під назвою Corynebacterium diphtheriae.

Зараження у більшості випадків відбувається шляхом контакту людини до людини (повітряно-крапельний), або через контактування з зараженими предметами, тканинами (наприклад, нестерильний перев'язувальний матеріал).

Відмітимо, що людина може бути заразною попри відсутність специфічних ознак захворювання. Так передавати бактеріальну інфекцію можливо протягом шести тижнів після первинної інфекції.

Механізм розвитку полягає в тому, що після зараження бактерії продукують токсини. Ці небезпечні речовини поширюються через кровотік, викликаючи характерні ознаки. Переважно це щільний сірий наліт на ділянках слизової носової порожнини, горла та язика, дихальних шляхів.

Високий відсоток випадків дифтерії зберігається на території з низьким рівнем імунізації. Відповідно до групи ризику можна віднести тип людей, котрі не обізнані у своєму вакцинальному статусі (неімунізовані особи), мають в анамнезі порушення імунної системи або проживають в умовах антисанітарії та скупчення.

Характерні симптоми

Типовою локалізацією патологічного процесу є ніс та горло, рідше шкіра та статеві органи. Також не є виключенням ураження інших органів, наприклад нирок, серця та навіть мозку, що небезпечно розвитком ниркової недостатності, паралічу та ін.

Ознаки дифтерії часто з’являються протягом 2-5 днів після зараження. При цьому симптоми можуть бути як взагалі відсутніми, так і бути незначними та нагадувати за перебігом звичайну застуду.

Одним із характерних ознак дифтерії є поява товстого сірого нальоту на мигдаликах. При спробі зняти плівку виникає кровотеча та набряк.

Додатково можлива поява слабкості, лихоманки та ознобу, збільшення шийних лімфатичних вузлів, гавкучого кашлю, болю в горлі, надмірного слиновиділення.

У міру прогресування інфекції стан хворого погіршується. Так виникає утруднення дихання або ковтання, порушення зору та мовлення, неприємний запах з роту. В критичних випадках розвиваються ознаки шоку (блідість шкіри та холодний липкий піт, прискорене серцебиття) та обструкція дихальних шляхів, що найчастіше і стає причиною летального результату.

Діагностика та тактика лікування

Встановлення діагнозу відбуватиметься на основі збору анамнезу та проведеного огляду. Так візуально стає помітним характерний сірий наліт в горлі. Також необхідним є проведення лабораторного дослідження взятого зразка з ділянки ураження, посів, рентгенографія грудної клітки та ЕКГ.

Оскільки дифтерія потребує негайного надання допомоги, лікування полягатиме у введенні ін’єкції антитоксину, препарату що протидіє токсинам які продукуються бактеріями. Також додатково застосовується антибактеріальна терапія. Хворі з дифтерією потребують ізоляції з забезпеченням кисневої підтримки, моніторингу ЕКГ.

Знову ж таки нагадаємо, що дифтерії можна запобігти за допомогою вакцинації. Так дітей вакцинують комбінованою вакциною у віці 2, 4, 6 та 18 місяців. У 6 та 16 років проводиться ревакцинація. У дорослому віці необхідна ревакцинація кожні 10 років.

Для публикации на сайте введите имя и email
Залишилось символів - 1000

Коментарі

Ваш комментарий принят

После модерации комментарий будет опубликован

Продолжить