Управление сайтом

Опция "управление сайтом" в разработке. Скоро будет доступна

Вхід

Для входу в особистий кабінет введіть email і пароль, який Ви використовували при реєстрації.

Забули пароль?
ЩЕ НЕ ЗАРЕЄСТРОВАНІ?

Створіть особистий кабінет, робіть покупки і керуйте сайтом.

Реєстрація

Вхід через акаунт соціальної мережі

РЕЄСТРАЦІЯ

Створіть особистий кабінет, робіть покупки і керуйте сайтом.

або пройдіть реєстрацію через соцмережу

Напомнить пароль
Избранное

Обережно кліщі!

14 Травня 2021
481

Актуальність теми зумовлена широким розповсюдженням іксодових кліщів на території України, які є переносниками збудників серйозних інфекційних захворювань людини. Період найвищої активності кліщів припадає на травень – листопад, проте в умовах зміни клімату та глобального потеплішання активність кліщів може відзначатися протягом всього року.

Хто вони, іксодові кліщі?

Іксодові кліщі є зовнішніми паразитами людини та тварин та харчуються кров’ю господаря. Більшість іксодових кліщів пасивно підстерігають своїх господарів в максимально ймовірних місцях зустрічі: на кінцях трав, гілочок у місцях пересування тварин та людини. При зустрічі з господарем кліщі активно вхоплюються за одяг, шкіру тощо та присмоктуються протягом 15-20 хвилин. Через впорскування кліщем знеболювальної рідини укус кліща практично безболісний. [1]. Небезпека кліщів полягає в тому, що вони є переносниками збудників певних захворювань (наприклад, весняно-літній енцефаліт, хвороба Лайма). Особливе значення мають такі види кліщів: кліщ тайговий, кліщ собачий та пасовищний кліщ [1].

Звичайно, ми не можемо відмовити собі у відпочинку на природі через присутність кліщів, але можемо зробити його більш безпечним маючи обізнаність щодо мір профілактики укусів, методів діагностики та лікування хвороб, що виникають через укус кліща.

Як захиститися від укусу кліщів?

Збираючись на прогулянку необхідно дотримуватись простих правил: 

а) одягнути зручний, бажано світлий однотонний одяг, який щільно прилягає до тіла; 

б) одяг необхідно обробити репелентом (спреєм від кліщів та інших комах); 

в) необхідно періодично оглядати одяг та відкриті ділянки тіла на наявність кліщів; г) по поверненню додому необхідно ретельно оглянути одяг та тіло, прийняти душ, одяг попрати та попрасувати.

Що робити, якщо вас укусив кліщ?

Якщо уникнути укусу кліща все ж таки не вдалося, для його видалення варто звернутися до травмпункту або медичної установи, де кліща зможуть професійно видалити. Не рекомендується для видалення кліща використовувати «народні засоби», спалювання кліща чи застосовувати токсичні хімікати для його придушення та відшарування. Кліщів, що прикріпилися до шкіри, рекомендується негайно видаляти механічним способом за допомогою пінцету з тонким наконечником встановленим між тілом кліща та шкірою. [2] Обробити місце укусу розчином антисептику.

Що робити з кліщем після його видалення?

Рекомендується передати видаленого кліща до лабораторії для ідентифікації видової приналежності. [2] Не рекомендується тестувати видаленого іксодового кліща на B. burgdorferi оскільки її наявність не передбачає вірогідно ймовірність клінічної інфекції. [2]

Який ризик інфікування та що робити після укусу?

Укус кліща вважається високоризикованим у разі, якщо він спричинений від ідентифікованої Ixodes spp. векторних видів; випадок стався в ендемічній зоні; кліщ був прикріплений на тілі 36 годин та більше. [2]

У разі високого ризику інфікування протягом 72 годин після укусу або видалення кліща дорослим та дітям рекомендується профілактична антибіотикотерапія пероральним введенням одноразової дози доксицикліну (200 мг для дорослих). У разі не визначеного або низького ступеня ризику інфікування антибіотикопрофілактика не рекомендується. У цьому випадку відбувається очікувальний підхід. [2]

Які захворювання можуть виникнути?

Кліщі роду Ixodes є переносниками спірохет роду Borrelia, які спричиняють інфекційне трансмісивне захворювання – хворобу Лайма, або Лайм-бореліоз. Хвороба Лайма відзначається поліморфізмом клінічної картини та має ранню локалізовану, ранню дисеміновану та пізню хронічну стадії. Інкубаційний період становить від 1 до 30 днів.

Одним з типових проявів хвороби Лайма є мігруюча еритема. Проте в 1/3 випадків вона не розвивається. На місці укусу кліща виникає червона папула. Пізніше зона гіперемії мігрує, тобто розширюється, а центр стає бліднішим. Загальний стан хворого майже не порушується, а сама висипка не болить та не свербить. Без лікування мігруюча еритема зберігається 2-3 тижні. [3]

Рання дисемінована стадія виникає через 3-10 тижнів у наслідок гематогенного розповсюдження збудника. Вона характеризується ураженням багатьох органів та систем: шкіри (доброякісна лімфоцитома), нервової системи (запаморочення, менінгіт, менінгізм та ін.), кістково-м’язової системи (артралгії, артрит, міалгії), серцево-судинної системи (атріовентрикулярні блокади), ураженням очей (кон’юнктивіт, кератит, ірит)     Пізня хвороба Лайма зумовлена розвитком аутоімунних реакцій та виникає через місяці або й роки після зараження. Проявляється у вигляді артриту, хронічного атрофічного акродерматиту, нейробореліозу тощо. [3]

Яка діагностика хвороби Лайма?

За наявності класичної мігруючої еритеми специфічна діагностика не є необхідною.

В інших випадках, відповідно до рекомендацій Центрів з контролю та профілактики захворювань в США, проводиться двоетапна діагностика:

  • перший етап: визначення титрів IgG i IgM методом ІФА. За наявності IgM та відсутності IgG необхідно повторити ІФА через 2 тижні. У разі відсутності IgG при повторному тестуванні, результат тесту необхідно оцінити як хибнонегативний;

  • другий етап: підтвердження діагнозу методом вестерн-блот. [3]

Яке лікування хвороби  Лайма?

Етіотропне лікування полягає у застосуванні антибіотиків, вибір яких залежить від віку хворого, стадії захворювання та найпоширеніших клінічних проявів. [3] Щодо пацієнтів із мігруючою еритемою рекомендується застосовувати пероральну антибіотикотерапію доксицикліном, амоксициліном або цефуроксима аксетилом. У разі їх непереносності препаратом другої лінії є азитроміцин. [2]

Список використаної літератури

1 uk.wikipedia.org

2 Осадчій О. «Хвороба Лайма: настанови з лікування та профілактики». Український медичний часопис. 2020 р.

3 Козловська А. «Хвороба Лайма: клінічна картина діагностики та лікування». Український медичний часопис. 2019 р.

                                                                               

Даний матеріал публікується на умовах реклами. Відповідальність за достовірність змісту несуть автори матеріалів.

Матеріал надано:

Для публикации на сайте введите имя и email
Залишилось символів - 1000

Коментарі