Допомога в сфері психічного здоров’я повинна надаватися з дотриманням прав людини – Орест Сувало

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, кожна третя людина у світі впродовж свого життя хоча б раз стикається з проблемами психічного здоров’я. В Україні ця галузь потребує грамотного та послідовного реформування. У 2019 році почав свою роботу чотирирічний проект «Психічне здоров’я для України» (MH4U), мета якого – покращити якість та доступність психо-соціальної допомоги людям з психічними розладами в Україні. 

Журналістка ITMED поспілкувалася з координатором компоненту проекту з розвитку послуг в громадах Орестом Сувалом про реалізацію проекту MH4U, важливість міждисциплінарного підходу у наданні допомоги пацієнтам, проблеми та перспективи сфери охорони психічного здоров’я в Україні.

Розкажіть, будь ласка, про проект «Психічне здоров’я для України». Яка його головна мета?

Це швейцарсько-український проек. З жовтня 2019 року розпочалася перша 4-річна фаза реалізації проекту. Його офіційному запуску передувала піврічна початкова фаза дослідження системи надання допомоги в сфері психічного здоров’я у Львівській області за участі наших британських партнерів – компанії Implemental. Проект здійснюється німецькою організацією GFA в консорціумі з британською компанією Implemental, клінікою психіатрії Цюрихського університету та Українським католицьким університетом, за підтримки Швейцарської Конфедерації.

Головна мета проекту – покращення якості та доступності допомоги та психо-соціальної підтримки для людей з психічними розладами в Україні. 

Проект має три напрямки: 

1. допомагати національним та регіональним органам влади керуватися відповідними нормативами, інституційною підтримкою, проявляти лідерство та здійснювати координацію створення послуг охорони психічного здоров’я в громаді;
2. сприяти та впроваджувати надання службами в сфері психічного здоров’я доступних, науково-обґрунтовані послуг, здійснювати координацію між різними секторами та рівнями надання допомоги;
3. підвищувати обізнаність українців про психічне здоров’я та про способи запобігання проблемам з психічними здоров’ям.   

В яких регіонах України впроваджується проект? І чому було обрано саме ці області?

MH4U реалізується в Донецькій, Луганській та Львівській областях. Перші 2 області обрали тому, що це регіони, які мають великі потреби у сфері психічного здоров’я у зв’язку з наслідками війни. Львівська область бере участь в проекті, оскільки у Львові розташований Інститут психічного здоров’я Українського католицького університету, який є членом консорціуму проекту і в якому є фахівці, що мають досвід реалізації успішних проектів в минулому. 

Чи буде MH4U розповсюджуватися й на інші області України? 

Звичайно. Наразі ми сконцентровані на освітній діяльності, на перекладах методичних та навчальних матеріалів, на поширенні знань про психічне здоров’я. Усі матеріали є доступними на наших сайтах. Незабаром, на нашому освітньому сайті www.edu.mh4u.in.ua з’явиться навчальний курс «Весняна школа психічного здоров’я». Це перша в Україні школа психічного здоров’я, яка буде доступною для широкого кола осіб з усіх куточків України. Крім того, спільно з нашими партнерами, Львівською бізнес школою та компанією Be-it, ми працюємо над навчальною програмою для менеджерів, керівників, генеральних директорів та лідерів організацій в сфері психічного здоров’я під назвою «Лідери для психічного здоров’я». На це навчання також будуть залучені фахівців з усієї країни. 

Чи можете ви назвати перші успіхи та досягнення проекту «Психічне здоров’я для України»?

Незважаючи на те, що проект нещодавно запрацював, ми маємо багато досягнень. 

Ми запустили інформаційний сайт про психічне здоровя www.mh4u.in.ua. Також доступний освітній сайт www.edu.mр4u.in.ua.

Ми розпочали кампанію про психічне здоров’я на сторінках проекту у Facebook та Instagram. В процесі цієї кампанії різні люди діляться своїм досвідом щодо долання труднощів у сфері психічного здоров’я під хештегом #mh4ukraine. Це дуже сміливі люди, які роблять важливу справу для подолання міфів та стигми. Серед них реп-співачка Alyona Alyona, ведуча Ярослава Кравченко, засновник Veterano Brownie Роман Набожняк.  

Ми почали співпрацю з місцевими органами влади. В Червонограді (Львівська область) за нашої участі створено локальну групу з впровадження проекту психічного здоров’я – це міжсекторальна команда при міській владі, яка фокусує свою увагу на сфері психічного здоров’я в громаді. До неї входять  представники соціального, освітнього сектору охорони здоров’я, психіатричної допомоги, громадськості. Метою цієї групи є визначення прогалин у сфері психічного здоров’я в громаді. Необхідно провести багато роботи для підвищення обізнаності залучених сторін, підвищення розуміння впливу психічного здоров’я на життя та розвиток громади. І я дуже вдячний міській владі Червонограда за те, що вони розуміють важливість цієї проблематики для власної громади. 

Така ж команда створена у Маріуполі Донецької області. 

В Луганській області створена перша в Україні Обласна Координаційна Рада з питань охорони психічного здоров’я, яка буде здійснювати міжсекторальну координацію та комунікацію на рівні області. Це перша в Україні координаційна рада такого профілю.  

Важливим процесом, який ми поступово нарощуємо, є навчання фахівців програми  ВООЗ MhGAP (інформація про програму тут: http://www.mh4u.in.ua/ya-fahivecz-iz-psyhichnogo-zdorovya/treningova-programa-mhgap-mental-health-ga...) у співпраці з офісом ВООЗ в Україні. Ця програма призначена для неспеціалізованих закладів та фахівців, які працюють з людьми,  що мають чи можуть мати психічні розлади. Це сімейні лікарі, медичні сестри, соціальні працівники, психологи.  Ми також долучаємо до навчання і психіатрів.  У межах проекту ми вже провели навчання для 39 людей у Львівській області. Навчання триває й надалі одночасно на Львівщині та в Луганській і Донецькій областях. 

Важливим напрямком проекту є діяльність в сфері психічного здоров’я дітей та підлітків: навчань для вчителів, соціальних працівників, сімейних лікарів, батьків. Цей рік присвячений проблемі розладу гіперактивності з дефіцитом уваги. Більше 7 тисяч людей у межах проекту пройшли вебінари та активності по компоненту дітей та підлітків. У вересні ми плануємо цикл вебінарів з американськими фахівцями. Ми співпрацюємо з центром здоров’я «Коло сім’ї», який займається психічним здоров’ям дітей, підлітків та сімей. 

Також, в рамках проекту, поступово формується група фахівців з різних регіонів країни, яка займатиметься законодавством в сфері психічного здоров’я.  

Рекомендую слідкувати за нашою сторінкою у фейсбуці для того, щоб не пропустити важливі події, корисні воркшопи, лекції та інші цікаві активності.  

Ми розпочали проект у час суспільно-політичної турбулентності. З весни 2020 року пандемія COVID-19 змусила вносити певні зміни в нашу діяльність. Проте ми намагаємося оперативно реагувати на різні виклики та рухаємося вперед.  

Як ви ставитеся до амбулаторного лікування людей з психічними розладами?

Це одна з форм надання допомоги. Більшість людей, які мають психічні розлади потребують саме амбулаторної допомоги. Існують розлади та/або періоди окремих розладів, коли стаціонарне лікування є необхідним. Основне питання полягає в балансі цих форм допомоги та їх доступності. Важливим є питання наповнення амбулаторної допомоги – наскільки вона є мультидисциплінарною: із залученням психолога, соціального працівника, наскільки є пацієнто-орієнтованою та науково-обґрунтованою.  Чи відповідає ця допомога потребам, які є в людей. 

Необхідно сказати, що у 2017 році уряд затвердив Концепцію розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1018-2017-%D1%80#Text). Метою Концепції є створення цілісної, ефективної системи охорони психічного здоров’я, яка функціонує в єдиному міжвідомчому просторі, забезпечує покращення якості життя та дотримання прав і свобод людини. В Концепції прописано напрямок розвитку послуг, який полягає у наближенні служб та послуг до громад, місць проживання, розвитку позастаціонарних форм лікування, врахування ратифікованих Україною міжнародних конвенції, зокрема Конвенції про права осіб з інвалідністю ООН. 

Яким чином можна визначити, що пацієнт з психічними розладами не несе загрози суспільству?

Слід зауважити, що припущення про суспільну небезпеку та обов’язкову наявність в цієї особи психічного розладу далеко не завжди є правильним. Навпаки, згідно наукових досліджень, люди, які мають психічні розлади, набагато частіше є жертвами насилля та неетичного чи агресивного ставлення до себе, ніж тими, хто це насилля здійснює. Тому, наявність психічного розладу не є ознакою того, що людина може бути небезпечною та нести загрозу. Так, є певні ситуації, коли у певних станах людина може робити агресивні дії, зумовлені хворобливими переживаннями, але це не є причиною того, що всіх людей з психічними розладами треба ізолювати, лікувати примусово чи вважати потенційно небезпечними. Саме такі суспільні уявлення і породжують стигматизацію та дискримінацію людей з психічними розладами. 

В Україні існує потреба навчання того, хто і що повинен робити в ситуації, коли будь-яка особа виявляє агресивну поведінку, для правоохоронних органів, широкого кола громадян, медичних працівників. 

Після зміни моделі фінансування медичних закладів з 1 квітня 2020 року є багато інформації про те, що психіатричні лікарні країни опинилися на межі закриття. На вашу думку, чи потрібно й надалі надавати їм фінансування у вигляді субвенцій від держави?

Це складне питання, яке пов’язане не лише з процесом трансформації фінансування загальної системи охорони здоров’я, а й із загальним баченням існуючої системи охорони психічного здоров’я та напрямку її розвитку. Воно потребує уважного опрацювання, особливо зараз, коли пандемія COVID-19 спричинила значні труднощі в роботі лікарень та збільшила виклики, зокрема і щодо психічного здоров’я медичних працівників. 

Раніше психіатричні лікарні надавали допомогу як в гострих випадках, так і людям з хронічними тривалими розладами, які не могли перебувати вдома чи в будинках-інтернатах (які перебувають у відомстві міністерства соціальної політики і також потребують реформування). З 1 квітня 2020 року НСЗУ почала платити за надану послугу згідно сформованих пакетів. Люди з хронічними проблемами, які тривалий час перебували в лікарнях, по суті, випали зі спектру цих послуг, оскільки вони потребують не лише медичної допомоги, а й соціальної підтримки та реабілітаційної допомоги. 

Зміна моделі фінансування закладів охорони здоров’я, яка почала діяти з 1 квітня, ще гостріше поставила питання необхідності реалізації Концепції розвитку охорони психічного здоров’я та затвердження Плану дій з реалізації Концепції. План дій розроблявся в 2018-2019 роках за участю різних міністерств, спільнот та фахівців, але затверджений не був. Можливо, якби він був затверджений, то вдалося б уникнути негативних наслідків, пов’язаних зі зміною фінансування психіатричних лікарень.  

Зараз, наскільки мені відомо, активно розробляються механізми щодо ліквідації дефіциту коштів в лікарнях, які мають детально розробляти план розвитку закладу до кінця серпня цього року. Саме це дасть можливість внормувати ситуацію протягом цього етапу та отримати додаткове фінансування від НСЗУ. Також існує механізм надання соціальних послуг, коли заклад чи організація може стати надавачем соціальних послуг. 

На мою думку, в умовах економічної нестабільності та пандемії, це дуже великий виклик для держави, але за умови достатньої уваги та залучення усіх зацікавлених сторін до опрацювання Плану заходів з реалізації Концепції, з’явиться можливість швидше почати впорядковувати ситуацію.  

Ви працювали психіатром в психіатричній лікарні Львова. Виходячи з вашого особистого досвіду, які найбільш гострі проблеми в психіатрії на сьогодні є в Україні?

Мій досвід роботи в цій сфері охоплює кілька напрямків. Адже, я мав можливість працювати не лише у амбулаторній та стаціонарній службах надання психіатричної допомоги, а й бути лікарем психіатричної бригади швидкої медичної допомоги, а також працював в судово-психіатричній експертизі. Це справді добрий досвід, який дав розуміння того, як працюють різні ланки надання психіатричної допомоги та які є труднощі у їх взаємодії. 

Серед багатьох проблем, які я бачу, можна виділити кілька гострих, які існують в сфері. Одна, що є давно – це  недостатня увага суспільства до цієї сфери, яка полягає у нестачі фінансування та забезпечення. Велика проблема – недостатня оплата праці. Результат – низька мотивації персоналу. За даними звіту Світового банку за 2017 рік, система охорони психічного здоров’я в Україні фінансувалася на 2,5% від загального бюджету охорони здоров’я. Біля 89% з цих коштів йшли на оплату праці і фінансування великих лікарень. Амбулаторні послуги та послуги в громадах фінансуються мало.

Суспільні міфи та стигматизація щодо сфери психічного здоров’я та психіатричної допомоги сприяють закритості та ізоляції системи. Про факт звернення до фахівців воліють не розповідати, пацієнти та їх родичі часто залишаються наодинці зі своїми проблемами, зі страхом осуду.   

Система психічного здоров’я в Україні не є інклюзивною, що добре видно на всіх рівнях. Пацієнти та їх родичі не беруть участі в формуванні політики  охорони психічного здоров’я, в громадських радах, в менеджменті при закладах охорони здоров’я, в створенні національних планів. В той час як у багатьох країнах це є розповсюдженою практикою. 

Ще слід згадати про те, що великі психіатричні лікарні часто територіально важко доступні для людей з віддалених районів. Це суттєвий бар’єр для отримання якісної доступної допомоги. Існує необхідність послуг, наближених до місця проживання людей, в громадах. 

Ще один важливий момент – це інтеграція сфери психічного здоров’я в первинну ланку медичної допомоги та загальномедичну практику. В нас зараз немає достатньої кількості послуг поза психіатричними  лікарнями або в загальних багатопрофільних лікарнях, які би забезпечували потреби пацієнтів у лікуванні, немає місць проживання по типу гуртожитків, місць підтриманого проживання. Розвиток таких служб та послуг значно розширив би доступність надання допомоги. 

Ви вивчали психічне здоров’я в Індії та Португалії. Які корисні знання про психічне здоров’я ви там отримали?

В Індії я вивчав психічне здоров’я у поєднанні з правами людини та правом. Для нас викладали провідні психіатри, юристи, журналісти, які висвітлюють ці теми, керівники організацій з підтримки людей з психічними розладами з різних країн світу. Там я побачив, наскільки важливі політики у сфері психічного здоров’я в глобальному світі та в окремих країнах. Психічне здоров’я враховане в Глобальних Цілях Сталого Розвитку ООН. Ця тема поступово з’являється на економічних майданчиках, до прикладу, на економічному форумі в Давосі, оскільки психічні розлади мають значний вплив на працездатність та економічний добробут. Універсальне медичне покриття та Конвенція про права осіб з інвалідністю відіграють важливу роль для світу та держав при формуванні своїх власних політик в сфері психічного здоров’я. В Індії зрозумів, що немає ідеальної системи, яка б задовольняла всі потреби людей в сфері психічного здоров’я, але є принципи й цінності, на яких повинні базуватися ці системи та практики. 

В Лісабоні я проходив курс «Розвиток політик і служб в сфері психічного здоров’я» в Інституті глобального психічного здоров’я. Це був цікавий досвід, який я тепер передаю своїм студентам на магістерській програмі з клінічної психології Українського Католицького Університету, а також в роботі проекту. 

На завершення хочу сказати, що кожна країна повинна розробити свою політику в сфері психічного здоров’я та служби, базуючись на цінностях та принципах, до яких належать: доступність допомоги, повнота або комплексність, координація та безперервність надання допомоги, ефективність або наукова обґрунтованість, рівність та дотримання до прав людини.

Інтерв'ю брала Ольга Купріянова