«Найважливіші речі - не речі» - директорка Лубенського міського центру ПМСД, психотерапевт Олена Пучка
Інтерв’ю у рамках акції «Пишемо історію перемоги» - приєднуйтесь!
Напередодні професійного свята працівників сфери охорони здоров’я – Дня медичного працівника, який віднині у нашій країні відзначатиметься згідно Указу Президента України 27 липня, ми поспілкувалися з директоркою Лубенського міського центру первинної медико-санітарної допомоги, психотерапевтом Оленою Пучкою.
Олена Юріївна, чи можете Ви надати огляд поточної ситуації в організації на тлі триваючої війни між Україною та росією?
Ми вчимося жити і працювати в нових умовах, які ми не обирали, але ми їх прийняли і зараз проживаємо, отримуючи новий досвід, який робить нас сильнішими. Ми вчимося з поганого діставати щось цінне. Ми сконцентрувалися, чітко визначилися із цілями та пріоритетами. І якщо до цього були якісь «хитання», тепер їх немає. Ворог зробив нас мужнішими. Я не можу йому сказати слова вдячності, але це не на його користь.
Як міський центр первинної медико-санітарної допомоги постраждав від війни? З якими труднощами Ви зіткнулися під час надання медичної допомоги?
Деякі наші працівники пішли захищати нашу країну і ми підхопили на свої плечі їхнє навантаження для того, щоб наше населення, яке ми обслуговуємо, не відчувало дефіциту кадрів, дефіциту уваги та кваліфікованої допомоги. Так, нам важче, але ми справляємося. До труднощів можна віднести те, що мені, як психотерапевту, видно психологічні зміни, які відбулися не лише з нашими пацієнтами, а і з працівниками. Усі ми наразі є учасниками війни, кожен по-своєму. Хтось зі зброєю в руках, а хтось із фонендоскопом на своєму робочому місці. Війна вплинула на кожного з нас і суттєво змінила. Наша задача – щоб ці зміни були на краще і ми над цим працюємо.
Чи можете Ви поділитися деякими історіями, чи прикладами впливу війни на пацієнтів?
Наразі більшість моїх клієнтів як психотерапевта – це люди, які потребують лікування саме в плані впливу війни. Це внутрішньопереміщені особи, які зараз проживають в Лубнах, це члени родин загиблих, це і мама двох бійців, якій зараз дуже важко – вони на передовій… Це люди, які на собі відчули вибухи та прильоти ще в перші дні повномасштабного вторгнення і їхня психотравма триває вже більше року. На минулому тижні я працювала із жінкою, яка отримала таку травму від перших прильотів в Києві, наразі у неї посттравматичний синдром, який триває понад рік. Ми із нею віднайшли першоджерело, пропрацювали як їй потрібно поводити себе під час прильотів, які відбуваються зараз. Я вже отримала від неї зворотній зв’язок – зміни на краще в неї є і мені це дуже приємно.
Які заходи були вжиті для забезпечення безпеки та благополуччя пацієнтів і персоналу в середовищі війни?
Наш заклад спромігся закупити на кожного нашого працівника протигаз. Вже під час війни ми зробили власними силами укриття для персоналу і пацієнтів.
Яку підтримку Ваш заклад отримав від міжнародної спільноти чи організацій у наданні медичної допомоги під час війни? Чи можете назвати тих, хто вам допомагав?
Дуже вдячні за ті ресурси, які нам надають благодійні фонди, гуманітарні організації, підприємства, установи, товариства, фізичні особи, для того, щоб вони не були обмеженими. Я дуже дякую громадським організаціям, які надають нам допомогу і тому ми можемо зараз забезпечувати наших пацієнтів пелюшками, памперсами, виробами медичного призначення, яких вони потребують. Дуже нам допомагає загальноукраїнська програма «Доступні ліки» - наші пацієнти можуть безкоштовно або з невеликою доплатою отримати ті ліки, яких вони потребують як хронічно хворі з гіпертонічною хворобою, бронхіальною астмою. Це дуже важливо. З медичними закладами, які знаходяться на території нашої громади, ми звичайно тісно співпрацюємо, - це лікарня інтенсивного лікування, екстрена медична допомога, протитуберкульозний диспансер, наркодиспансер, стоматологічна поліклініка.
Як Ви особисто справляєтеся з емоційними та фізичними навантаженнями, пов’язаними з роботою в такому стресовому середовищі?
Мій фах наразі дуже мені допомагає, тому що я себе навчила як виживати в стресовому середовищі. Проходила курси по психотерапії я вже під час війни, навчалася у харківських викладачів. Саме початок війни мені показав, наскільки ці люди, викладачі закладу післядипломної освіти, мужні. Моє навчання тривало 8 місяців, а викладачі навчали нас із бомбосховищ, підвалів, ми займалися під час повітряних тривог та бомбардування Харкова. Коли ти перебуваєш на більш-менш спокійній території і чуєш по зв’язку звуки вибухів, коли розлітаються вікна, то це закарбовується на все життя. Героїзм наших викладачів – це також героїзм війни. Вони нас не покинули, вони не виїхали з України та не припинили викладати, бо розуміли, що цей фах буде потрібним. Тому ми всі, як студенти, так і викладачі, об’єдналися і займалися, викладаючись «на повну» - після роботи, у вихідні, у вечірні та нічні години. Адже поставили собі ціль: вони – нас навчити, а ми – навчитися. Тож я безмежно їм вдячна! Для мене це і стало проявом мужності та стійкості. Війна мене познайомила з дуже гарними людьми, це мене зробило сильнішою. А коли в мене значне емоційне навантаження, я змінюю діяльність на навантаження фізичне і навпаки. Головне - навчитися переключатися.
Чи можете Ви поділитися конкретними ініціативами чи програмами, які були впроваджені для покращення психічного здоров’я та психологічного благополуччя пацієнтів і персоналу?
Розуміючи, що наразі психологічне здоров’я дуже актуальне, запровадили дві цікаві програми. Перша стосується дітей. Почалося усе з того, що я бачила маленьку доньку нашого лікаря, яка разом із нами під час тривог перебувала у сховищі. Коли я бачила цю дитину кожного дня, то розуміла, що її дитинство із війною та сиренами, дуже відрізняється від мого… Тому мною було прийняте рішення на базі дитячої амбулаторії заснувати «Острівець здоров‘я». Приміщення, де ми регулярно проводимо свята для дітей наших працівників та пацієнтів. Ми вже провели кілька свят, якими усі залишилися дуже задоволені, тож плануємо проводити їх систематично.
Друга програма стосується працівників нашого закладу. Під час війни від колег сімейних лікарів і педіатрів з’явилися скарги, про те, як змінилися під час війни наші пацієнти. Але для того, щоб мати змогу допомогти їм, утримати та покращити психологічне здоров’я, ми повинні почати з себе. Тому ми започаткували в нашому закладі проєкт «Почни з себе». Так, ми ввели щоденні фізкультхвилинки для розвантаження в усіх амбулаторіях, в кожній з них звучить релаксуюча музика.
Що Ви хотіли б сказати людям, особливо тим, хто, можливо, не повністю усвідомлює всю серйозність ситуації?
Мені хотілося б порадити кожній людині замислитися над тим, на що вона витрачає час свого життя. Нещодавно я прочитала книгу «4000 тижнів» Олівера Беркмена (тайм-менеджмент для смертних), яка на мене дуже вплинула і я багато чому навчилася. Я зрозуміла, що є моменти, на які варто витрачати час свого життя, а є на які не варто. І якщо ви зумієте це зрозуміти, то це чудово. Потрібно усвідомити, що для вас важливо, а що – ні. Для мене особисто важливо, щоб мої працівники були у безпеці. Це про «не повністю усвідомлює серйозність ситуації». Адже війна - не в телевізорі, а в житті.
Що особисто для Вас буде Перемогою?
Гадаю, я вже перемогла. У мене вже є ПЕРЕМОГА! Тому що я чітко розумію, що мені потрібно робити і я це роблю. І живу з перемогою. У мене немає сумнівів, що я багато чого не можу, що мої можливості мають певні кордони. Я чітко розумію, що є люди, які мислять і бачать життя по-іншому ніж я. І я приймаю це та визнаю. Тому для мене перемога це те, із чим я живу кожен день. І вона не може бути, вона вже є. Місяць-півтора як почалося повномасштабне вторгнення, я «переістерила» зі сльозами та депресією, як звичайна людина, а потім зрозуміла, що за мною – сім’я, працівники, пацієнти, а тому взяла себе в руки. Я маю конкретні цілі і планомірно до них йду. І мені б хотілося, щоб інші люди робили теж саме. Ось тоді Україна буде непереможною. Розумійте свої можливості, своє покликання і живіть справжнім життям навіть під час війни!
Лілія НЕКРАСОВА.
Не пропустіть цікавинки!
Підписуйтесь на наші канали: читайте новини медицини та купуйте медтехніку за оптовими цінами!
