Завдяки боротьбі з COVID-19 система охорони здоров’я України вийшла на якісно новий рівень – Тимофій Бадіков

Корисне

14 грудня, 2021 12:17

2470

Корисне

14 грудня, 2021 12:17

2470

Епідемія коронавірусної інфекції COVID-19 та впровадження другого етапу медичної реформи принесла багато нових викликів системі охорони здоров’я України. Про те, що вдалося зробити в процесі реформування галузі, до чого слід прагнути, які помилки врахувати, а також про електронну медицину, громадське здоров’я та вакцинацію журналістка ITMED поспілкувалася з головою правління ГО «Платформа здоров’я», експертом групи «Реформа системи охорони здоров’я» Реанімаційного пакету реформ, виконавчим директором ГО «Батьки за вакцинацію» Тимофієм Бадіковим.

Розкажіть, будь ласка, про головні напрямки роботи ГО «Платформа здоров’я» 

Ця громадська організація була створена тоді, коли стартувала медична реформа в Україні. Її головне завдання – підтримати пацієнтів та медичних працівників, щоб процес реформування проходив для них максимально просто і зрозуміло. Ми проводимо навчання, розробляємо методичні та інформаційні матеріали, збираємо скарги щодо процесу реалізації медичної реформи та направляємо їх на аналіз в експертне середовище. 

Основний проект ГО «Платформа здоров’я» – допомога у впровадженні електронної системи охорони здоров’я (eHealth). Адже вона є невід’ємною і вкрай важливою складовою успішного реформування галузі охорони здоров’я.

За вашою інформацією, чи будуть з 2021 року повністю впроваджені електронні лікарняні, як заявляють у МОЗ?

Я вважаю, що це буде ще раніше. За моєю інформацією, до кінця літа запустять повномасштабний пілотний проект, мета якого – протестувати можливості функціоналу Пенсійного фонду України задля формування електронних лікарняних листів. З 2021 року планується, що електронні лікарняні можна буде формувати за рахунок функціоналу центральної бази даних eHealth, а не Пенсійного фонду. Проте я думаю, якщо пілот буде успішним, все й залишиться на базі Пенсійного фонду. Адже принципової різниці немає, головне, щоб все було зручно і правильно працювало.

Як ви оцінюєте реформу первинної ланки медицини в Україні? 

На мою думку, вона ще повністю не відбулася. Є як позитивні, так і негативні моменти, які слід виправити. Однозначний позитив в тому, що багато пацієнтів дійсно змогли обрати свого лікаря. Почала формуватися культура спілкування «лікар-пацієнт», багато лікарів стали розуміти, що їм треба конкурувати за пацієнтів. 

Але, на жаль, є велика кількість лікарів первинної ланки, у роботі яких по суті нічого не змінилося. Завдання МОЗ наразі – оцінити якість надання медичних послуг на первинці. Цей механізм планується запустити з 2021 року, про це говорила заступниця міністра охорони здоров’я України Ірина Микичак. 

Щоб повноцінно запрацювала реформа на первинній ланці, потрібно зробити ще декілька важливих років. Перше – це треба забезпечити рівномірний доступ до медичних послуг усіх громадян України, по всіх містах і селах. Всесвітня організація охорони здоров’я декларує таку необхідність, і про її принцип «Health for all» не можна забувати. В Україні до цього ще дуже далеко. 

Друге – слід усунути неузгодженість дій влади, пов’язану з реформою децентралізації. Часто виникає ситуація, коли через реорганізацію структури органів влади на місцях власники комунальних медичних закладів постійно змінюються, і в результаті фінансування до лікарні не надходить взагалі. З цим треба боротися, дану прогалину в законодавстві слід терміново усунути.

Які, на вашу думку, на сьогодні є помилки у впровадженні реформи вторинної ланки надання медичних послуг?

Найперше, на що хочу звернути увагу, – реформу вторинної ланки запустили з жахливою системою електронної медицини. Погано працює її центральний компонент, персонал не знає, як з нею працювати, медичні інформаційні системи загалом не були готові до величезного навантаження, їхні компоненти, фінансові блоки працюють незадовільно. Можна стверджувати, що Національна служба здоров’я України не впоралася з адаптацією системи eHealth до нового етапу реформи: було нераціонально витрачено велику кількість донорських коштів на розробку систем, які вже існують, їх можна було просто купити, а не вигадувати щось нове. На сьогодні  eHealth не допомагає медичним працівникам, а навпаки, заважає працювати. Оскільки треба вносити величезну кількість абсолютно зайвої, непотрібної інформації. Незрозуміло, для чого всі ці дані збирає НСЗУ, адже вони ніяким чином не впливають на оплату медзакладу наданої медичної послуги. 

Фундаментальні проблеми другого етапу медичної реформи – це погане матеріально-технічне оснащення закладів охорони здоров’я та недержавницька позиція стосовно усього процесу реформування галузі. Декларується, що в лікарнях є все необхідне оснащення, але насправді дуже багато чого бракує. Що ж стосується недержавницької позиції: до реформування медицини підійшли суто з точки зору бізнесу, а це неправильно. Нерентабельні лікарні, які мали проблеми з матеріально-технічною базою, не були готові до змін через бездіяльність головних лікарів чи місцевої влади, вирішили просто закрити, замість того, щоб спробувати їх покращити чи перепрофілювати. Не було враховано, що це може бути єдина на весь район лікарня, і місцеві мешканці залишаються без будь-якої медичної допомоги. Держава не може залишати пацієнтів без медичного обслуговування, тому зараз і приймаються термінові заходи щодо вирішення питань закриття лікарень. 

Якщо підсумувати: на мою думку, сама концепція реформи дуже правильна, але методика її впровадження ринкова, а не державницька, тому приречена на невдачу, якщо не впровадити суттєві зміни до неї.

Чи достатнім на сьогодні є забезпечення вакцинами українських медичних закладів?

Через карантин виникли перебої з поставками вакцин та з їх закупівлями через міжнародні організації. Знаю, що є регіони, в яких вже бракує певних вакцин, є великі проблеми з наявністю сироваток від дифтерії, правця. 

Завдяки карантинним обмеженням на соціальні контакти поки знизився рівень захворюваності на інфекційні хвороби, але зменшився і рівень охоплення вакцинацією населення. Зокрема, в квітні відбулося падіння на 50% рівня охоплення щепленнями КПК від кількості дітей, які б мали бути вакцинованими. Тож треба терміново наздоганяти вакцинацію, щоб не виникло спалахів нових хвороб. Адже головне завдання на сьогодні – не допустити переповненості лікарень, ліжка в яких можуть знадобитися пацієнтам з COVID-19. 

Чи проводиться робота з приводу розширення Національного календаря вакцинації в Україні?

Так. Наприклад, нещодавно Національна технічна група експертів з питань імунізації рекомендувала МОЗ розширити цей календар, додавши до нього вакцинацію від пневмококової інфекції. 

Слід розуміти, що роздрібна ціна за вакцину, яку платить пацієнт, набагато вища, ніж вартість оптових поставок вакцин для держави. Тож розширювати Календар щеплень рекомендованими вакцинами слід і надалі, щоб максимально захистити населення від вакцинокерованих інфекцій. Зокрема, мова йде про осіб з групи ризику зараження інфекційними хворобами: про медичних працівників, вчителів, працівників комунальних служб, сфер послуг. І, звичайно ж, дітей.

Ви є заступником голови Громадської ради при МОЗ. Які саме функції цього органу? Чи впливає він реально на систему охорони здоров’я України?

Ні, реального впливу наразі цей орган не має. Більше того, зараз Громадська рада при МОЗ є фактично нелегітимною, оскільки її потрібно переобирати кожні 2 роки, а цього зроблено не було. Фактично, вона збиралася з необхідним кворумом усього 1 рік. На сьогодні цей орган нічого не вирішує у системі охорони здоров’я, діяльність багатьох громадських організацій є набагато ефективніша, ніж Громадської ради при МОЗ.

Головною функцією Громадської ради мала би бути конструктивна критика і контроль за діяльністю МОЗ. Вона повинна була стати містком між громадськістю і МОЗ, групувати, узагальнювати, вирішувати суспільно значущі питання, пов’язані з охороною здоров’я. Але, на жаль, цього не сталося.

Як вплинула епідемія COVID-19 на нашу систему охорони здоров’я? 

Дякуючи COVID-19 до системи охорони здоров’я почали ставитися так, як повинні були давно ставитися. Стало зрозуміло, що немає приватних інфекційних лікарень, і на їх утримання з’явилися кошти. Виявилося, що кошти на медицину взагалі таки є. Я вам більше скажу, в мене таке враження, що якби не було COVID-19, нам би довелося його придумати. Адже саме завдяки боротьбі з епідемією відбулося дуже суттєве покращення матеріально-технічної бази лікарень, пройшло масштабне навчання персоналу. Той обсяг роботи, який робиться зараз, в умовах пандемії, раніше робився роками.

Нам пощастило, що керувати боротьбою з COVID-19 в Україні від початку епідемії став такий професіонал, як Віктор Ляшко. Він чудово розуміється на всіх питаннях, пов’язаних з епідеміологією.

При усіх мінусах COVID-19, покращена матеріально-технічна база та добре навчений персонал – це  те, що залишиться в українській медицині після епідемії. 

Щоб ви ще хотіли додати з приводу ефективної роботи системи охорони здоров’я в Україні?

Я хотів би ще раз наголосити на тому, що децентралізація повинна сприяти розвитку медичної галузі, а не навпаки. У місцевій владі повинні бути люди, які розуміють важливість галузі охорони здоров’я та готові виділяти на неї кошти. Велика кількість медичних проблем – це насправді проблеми місцевої влади, які цілком реально вирішити. Скоро відбудуться місцеві вибори. На мою думку, якщо в програмі кандидата немає блоку про охорону здоров’я, він не має права представляти народ у владі.

Інтерв'ю брала Ольга Купріянова